На межі

 

Кожну ніч прокидаюсь від страшного сну..

Між сиреною й тишею тонка межа...

Бачу знову і знову картину одну.

Наче сюр, не реальність, цей  жах .

Я іду по дорозі між сірих стін,

я шукаю, де вихід із сірих хмар.

Я любов наче свічку несу на хрест, 

щоб вона всіх зігріла, здолала квест

чорних сил в марах хакі

крізь кров, гніт

вони шлях відродили,

де бій, біль.

Я іду, і в долонях тримаю світ,

щоб побачити край надлюдських зусиль...

Прокидаюсь... І вітер зриває дах...

Вже ніяк не здолати сирен вій ...

"Прилетіло... "

І наче тривожний птах

серце рветься на волю

із кайданів.

27.03.2022