Пошепки

Пошепки ім'я твоє лоскочу...
Ніч або день – всe стає байдуже.
Хочу тебе, до нестями хочу!
Сонце моє, не зникай в калюжах.

Небо в мереживо хмар сховалось.
Знову без тебе від туги гину.
Сонце моє... Ось біда і сталась...
Дощ перетворює запал в глину.

Тиша – петля, що на шію тисне.
Слів не потрібно?
Мовчати краще?
Аве Марія... 
Однини и прісно...
Як відтворити портал
вчорашній?

Більше не чуєш, жива чи вмерла.
Більше і знати мене не знаєш.
Буду збирати вірші як перли
на глибині, там, де ти пірнаєш.
 
Ти все довів не словами, ділом.
Мріяти більше не має сенсу.
Очі благали... Душа тремтіла...
Та не про те наш німий консенсус.

2021

Разбуди меня

 

Разбуди меня чашечкой кофе с утра.

Разбуди ощущением мира добра.

И пусть губ лепестки дарят прямо с утра

грешность? 

Нежность...

Подари это небо в смешных облаках,

чтоб оно растворило как сахар мой страх!

Подари мне уют в твоих сильных руках

и весны

безмятежность.  

29.04.2022