Мій вітер цілував мої вуста,
як море переповнювало очі.
Читав відкриту душу як з листа....
Та обривав сторінки днів охоче.
Я наче еустома, без шипів...
Тобі ж завжди колючок бракувало.
Ти груші дарував та ніжність пив.
Але пішов... Так наче й не бувало.
Комментариев нет:
Отправить комментарий