Это ты меня потерял,
пиши, на совсем.
Это ты лишился поддержки моей и плеча.
Это ты за стеной молчания
глух и нем.
И дождинки стихов на губах у тебя горчат.
Это ты так раним, что с такою не был бы счастлив.
Это ты в страхе новом
считаешь шаги пустоты.
Это ты счел за ангельский труд
неумение прощаться.
Снова капли с небес в сердце бьют -
это ты…
Это ты…
2023
Ты говорил : «Человек – это борщ, намешано в нем всякого».
А я говорю: «Уникальной Вселенной является человек!»
Ты говорил: «Никому я не верю, уж лучше любить собаку».
Я улыбаюсь: «Любовь - это боль? Любовь, это дар, но не грех!»
Ты говорил: «Верить глупо, и, значит, во всем должен быть контроль».
А мне никогда не хотелось под лупой рассматривать чью - то роль.»
Ты говорил: «Нам была предначертана встреча эта судьбой…»
Я же уверена – случай не более.
Разные мы с тобой.
06.10.23
Шепоче вітер, листя мерехтить...
Підморгує з під хмари біле сонце.
И знову світить. Треба відпустить…
Зʼявився шанс?
Ось, бачиш, крізь віконце
засяла осінь поглядом сістри
і обійняла біля дому клени...
Космеї, чорнобривці, і айстри
поц'омала в уста благословенням...
У парках смак відточують майстри,
відтворюють життя барвисту розкіш.
І відчуваєш з ними єдність ти так, наче у вічність перші робиш крокі.
Із подихом світанків час біжить,
зникає наче кольорові зорі...
Що напуває душу? Тільки мить.
Але вона смачніша рік цукрових.
Ти занурився у відчайдушність мрій.
Ховаю я чутливість за лаштунки.
Та не кажу, що ти коханий мій.
Але, приємно від самої думки .
2023
