Ось і знов про мне не згадав.
Ніч минула надзвичайно тихо.
Ранок сірий, наче сталось
лихо.
Наче душить сум як той удав.
Вчора ще коханою була…
А сьогодні?
Плітка переможе?
Швидко як… Мороз по шкірі… Боже…
Наш едем вже кривда замела?
Рижа осінь сивину маскує…
Професійно робить свій make up.
Ти ж любив мабуть її такую
як володар творчості і раб?
Кавери знайомі і ремейки,
все вона співала як могла.
Рок і блюз, попсу і просто фейки…
Щоб позбавить нашого тепла…
Щоб світанок знову став холодним.
І між нами виросла межа.
Щоби сяла зірка цвіту глоду
недосяжна і завжди чужа.
2024
Комментариев нет:
Отправить комментарий