Почалися вже сіри грудневі дні, вечори і ночі.
Сонце десь застигло на глибині,
нас і бачить не хоче.
Сипле сніг дуже схожий на попіл сумний
або на зерна.
Схаменись вже війна, свою лють схамени.
Хто нам мир поверне?
Ми від вибухів слух втрачаймо і зір,
душить душі втома.
Ми не знаємо вже, як відчути себе у безпеці вдома.
И допоки на мить засинаймо під вій
тривог, сирени.
Хтось краде, хтось збірає статок свій,
у крові по колено
і країну руйнує неначе гній,
і шматує ії як гієна.
2024
Комментариев нет:
Отправить комментарий