Расставанье

 «Расставание - маленькая смерть?»

Сколько раз смогу я умереть?

Чтоб воскресла и окрепла вновь, 

брошенная выживать любовь ?

Сколько раз упав, вставала? Шла…

Под ногами звёзды, пыль, зола, 

лепестки ночей и алых роз. 

Эту сказку снег тревог занёс 

словно листья облетевших дней. 

Роль свою я отиграла в ней. 

Твой сценарий… А душа моя. 

Улетали в тёплые края

лебеди над зеркалом реки…

И чернели в небе мотыльки нежности скользящей между строк… 

Стать счастливым ты со мною смог…

Но быть вместе не готовы мы. 

И спасаясь от оков зимы,

леденянящих душу слёз и слов

в нелюбовь уходим.

В нелюбовь. 

02.2024

 

Спливає час

 

Спливає час мого шляху до тебе.
Горить свіча - то світло згасло знов.
Мені вже нічогісінько не треба
від того, хто не витримав любов.
Як те вино, що сховано до строку,
як ту красу, що мед кохання п'є.
Як ту весну,  розкішну, синьооку,
що зберігала в молитвах усе.

Рука в руці... Це мара,  фільмомрія.
Ми не мерці, та  майже чужаки.
Між нами стільки негараздів зріє...
Не відчуваю я твоїй руки...

Живеш своє?  І я свому навчилась.
Але ж тобі моє не до смаку.
Я наражаюсь на твою не милість.
Ти - на мою ображену строку.

Немає часу, кожен день - дарунок.
Та вранці кава від сльози гірка.
І ніч на лагідних не грає струнах.
Й швидко висиха життя ріка.

22.01.23

Колискова

Вечір місто обіймає тишей.

Зорі світять у вікно ніжно,

наче дивляться з небес чарівні очі,

наче щось сказати хочуть.

Йди до мене на плече щастя.

Хочу близько подих твій чути.

Подивись, як сяють

зорі кольорові?

І у нас так має бути.

Ах, як сяють разом

зорі кольорові!

І у нас так має бути. 

Хай тобі насниться сон-казка

про чудовий край, де ми разом.

Поцілунків солод

і, будь твоя ласка, 

до світанку я з тобою.

Поцілунків солод

і, будь твоя воля, 

до світанку я з тобою.

Ти заснеш... Залишусь поруч.

Спокій твій безсоння вартий.

И до сходу сонця

місяць у віконце

буде мрії засівати.

10.02.23

Змерзле

Лід в калюжах, змерзли душі...
Небо сіре... Хмари... Дим.
Неслухняна? Надолужу
все, що втрачено між тим

клопотанням, метушнею
різнобарвністю життя.
Не до жартів, не до бою,
зовсім не до каяття.

Миттю, весняним повітрям
завжди був для мене ти.
Та не квітнуть більше квіти
у безодні самоти.

21.02.24

Ти бачив сніг

Ти бачив сніг, не стриманий, байдужий?

Він йде до всіх та лине до землі.

Так небо повертає білі душі,

що статус не відомих набули.

Вони як саван стилу землю вкрили,

як ті, не закривавлені бинти.

Немає болю і немає сили,

що  порятує їх від самоти.

Кого шукають? 

С ким зустрітись треба? 

За ким сумують так і не обійняв?

Про це напевно знає тільки небо,

але не знаю відповіді я. 

05.02.2024