Спливає час мого шляху до тебе.
Горить свіча - то світло згасло знов.
Мені вже нічогісінько не треба
від того, хто не витримав любов.
Як те вино, що сховано до строку,
як ту красу, що мед кохання п'є.
Як ту весну, розкішну, синьооку,
що зберігала в молитвах усе.
Рука в руці... Це мара, фільмомрія.
Ми не мерці, та майже чужаки.
Між нами стільки негараздів зріє...
Не відчуваю я твоїй руки...
Живеш своє? І я свому навчилась.
Але ж тобі моє не до смаку.
Я наражаюсь на твою не милість.
Ти - на мою ображену строку.
Немає часу, кожен день - дарунок.
Та вранці кава від сльози гірка.
І ніч на лагідних не грає струнах.
Й швидко висиха життя ріка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий