Лід в калюжах, змерзли душі...
Небо сіре... Хмари... Дим.
Неслухняна? Надолужу
все, що втрачено між тим
клопотанням, метушнею
різнобарвністю життя.
Не до жартів, не до бою,
зовсім не до каяття.
Миттю, весняним повітрям
завжди був для мене ти.
Та не квітнуть більше квіти
у безодні самоти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий