23 мая 2024 г.

А після щастя

 А після щастя розтинає біль

і дика втома.

І з ім'ям доньки янгол світлих

хвиль, як промінь з дому –

троянда чайна – " Не сумуй!

Пусте

і гнів, і сльози."

Ти зробиш завтра сонцю

намасте,

покличеш розум.

Ідеш до храму... Свічки – за

живих та за померлих.

Читаєш Отче наш за всіх своїх.

Образи стерла 

з душі як бруд із сірого вікна...

Вже скоро літо.

Ти любиш їх. Така твоя ціна.

Дорослі? Діти...

Знов складно спати,

ніч у молитвах

їм зичеш щастя.

Хай відступа багаторічний страх,

що рве на частки.


Все жити прагне. Тільки зв'ялий час не повернеться,

туди, де радість обіймала нас,

співало серце.

Жорстока кара – діти,

що мовчать.

Чекати марно.

Гірка то страва – спогади як чат
батьків без права.


05.2024


22 мая 2024 г.

Бог закурив

Бог закурив та пустив по небу дим…

І всемогутні мають звички шкідливі.

Хмари і вітер передвіщають зливу. 

Осінь готується до переможних зим. 


Сепія крадькома поїдає колір.

Дощ все ніяк не вгамується, рюмсає, хниче.

Вікна крізь пару дивляться із під штори,

щоб подивитись на наші щасливі обличчя... 


17.11.23

14 мая 2024 г.

Такая странная игра


Такая странная игра...
Живу по правилам и против.
И обжигаюсь у костра,
в котором прошлое горит.

Вы были дороги вчера?
Вы и сейчас в душе живёте.
Я вам желала лишь добра,
глаз не смыкая до зари.

Такая лютая война,
молчания коконом овита.
Друзья сомкнули рты, молчат.
Молчишь, любовь моя, и ты.

Растет гранитная стена,
непобедимым монолитом,
а правда – недоступный клад,
который спрятан под кресты.

А синекрылый мотылёк
души всё ищет вход на волю
и бьётся в пол и в потолок,
и с крыльев сыплется пыльца.

И жажда жить сильней в сто крат
граничит с ненасытной болью.
И сердце бьётся как солдат
за самых близких до конца.

Мы не умрем. Мы не умрем?
Мы умерли. Прошло два года.
Горит не меркнущим огнём
всё, что разрушено тобой

триклятий плут, двуликий гном,
мозг отобравший у народа,
власть, получивший и содом,
кровавой вскормленный судьбой.

Но у весны свои права.
Она поёт о жизни гимны.
Она не знает как мы гибнем
под каждой взорванной мечтой.

И зеленеет вновь трава.
И солнце расцветает в ливнях.
Сирени запах и глициний
плывёт над дымкой золотой.

Ми не погибнем, не умрём.
Мы как весна из пепла встанем.
Могучим солнечным огнём
растопим в душах лютий лёд.

И на вселенском языке
любовь как истина простая,
как  мудрость в человечьей стае
нас к миру снова призовет.

Но враг не спит. И мы не спим.
И власти жаждет смерть и крови.
И утомился херувим
над полем боя и в тылу

Мы не молчим? Мы не молчим.
Мы слишком ранены с тобою
чтобы вдыхать пожарищ дым,
чтобы глотать вранья золу.

В сундук Пандоры был заперт Крым.
Донбас уже не помнит с кем он.
И вой шахедов и ракет
привычный вызывает страх

за тех, кто дорог и любим,
за тех, кто верит в силу света...
В неприспособленных  умах
война. А мир лишь снится им.


09.05.24

7 мая 2024 г.

Код життя


Вже згасли свічі в лагідних долонях.
І сум одвічний в листя дощ сховав.
І вітер хмар отари небом гонить
через уявний грізний перевал.

Гуркоче небо...
Літаки, ракети?
О, ні, не треба!
Це – звичайний грім.
Та десь у хмарах білий клин лелеків
серед руїн вишукує свій дім.

І я чекаю на лелечу милість.
Хай буде двоє лелечат моїх.
Вони мені ще навіть не наснились.
Але я знаю, як я люблю їх.

Така любов лише до самих рідних
в мені як материнський код життя.
О, як я хочу, щоб здійснились мрії
твої, мій божий дар, моє дитя.

Колись з тобою я була єдина.
Колись ти розквітала на очах.
Тепер і ти, і ти, моя дитино,
плекаєш щастя незбагненний шлях.

Як поспішає все живе на волю.
Моя душа, і та не знає меж!
Благаю, захисти! Не треба болю.
Ти радість дай їм, Боже. Пильно стеж,

щоб сонця сяйво в краплях рос світилось,
щоб травень все тепло своє віддав,
щоб найкращим чином вижив, виріс
любові неосягненний портал.

И ось я знов дивлюся, як з каштанів
ледь чутно квітки облета в траву...
І вірю в те, що знов весна настане,
тому в цей час любов'ю я живу.


05.2024

3 мая 2024 г.

Небо Ван Гога /пісня

1.

Зачекай, не жени.

Не гортай так швидко дні.

Бачиш, я ще твоя?..

...Ти є фетиш мій…


Світ велик, та кожен сам,

хто не звик до компромісу.

Та між нами є краса,

що в душі залишим. 


Приспів:


Це небо Ван Гога –

зоряний кайф, 

щастя від Бога

не відпускай.

Небо Ван Гога –

зоряний кайф.

Щастя від Бога, 

плекай. 


2.

Сліз нема – 

сніг і дощ. 

То зима вкрала спокій.

Я сама.

Ти також. 

За обрій робимо кроки. 


Приспів.


3.

Є на все певний час. 

Зараз є. Завтра – хто зна? 

Музика є у нас,

є вірші, та є проза.


Що ти обрав? 

То – твоє. 

Місяць як бра 

в хмарах світить.

То є не гра –

реальність зве. 

Знаєш, нам треба не розлюбити…


Приспів:


Небо Ван Гога –

зоряний кайф, 

щастя від Бога, 

не відпускай

небо Ван Гога –

зоряний кайф.

Щастя від Бога.

Плекай.

Щастя...

Бувай. 


2024