23 марта 2025 г.

Відчуй

Відчуй, в повітрі лютий позиха...

Та вже запахло березневим щемом..

Хоч сіпається хмарами лиха

зимова стужа,

та благословенно


дзвінчать ті невгамовні горобці.

Подивишся, і посмішка засяє. 

І наче сонце сховано в руці

у того, хто прогноз передвіщає.


Бач, під змарнілим листям є життя –

продзьобується малюками зілля.

І як дощу намистини летять

і дні, і ночі в долені свавільній.


2025


Коли ти поруч

Коли ти поруч, відчуваю нашу силу. 

Я наче вдома у обіймах твоїх рук.

Безмежна ніжність... Та що в бога я просила,

еднає нас як стародавній віадук,


веде до сонця, через річку передбачень.

І ти не хочеш відмовлятися від нас.

На двох одну нам подаровано удачу.

Сьогодні березень як сонячний Пегас


встав у вікна де весняні заграли фарби...

Пливе димок понад дзеркальною водою.

І пара лебедів... Чи Леду Зевс так вабить? 

То наче диво, що не здолано війною. 


Вони пливуть на захід сонця золотого.

І тихо сутінки огортують ставок.

А я народжую якесь магичне слово,

щоб ти мене знаходив в безлічі зірок.


Такий тандем, що ми дива,  навколо бачим.

Така енергія, що ллеться поза край.

Коли ми разом, завмирає час ... Неначе

є тільки щастя невгамовний водограй.


2025

19 марта 2025 г.

Крижане

Ще лютий. Ще повітря крижане.

Буденність не збентежена весною.

Ще любиш? Але зрадив вже  мене

із хвилей атлантичною хмільною. 


Згадай, чий образ марився крізь ніч?

Кого ти пестив, з ким пірнав в нірвану? 

Чий голос звав тебе на Haulover Beach ?

Чи я в твоїх обіймах знов розтану?


Ще поруч. Але відстань вже зроста...

Не треба все ускладнювати?

Марно.

Ще пам'ятаю я твої вуста.

А ти чії згадав?

Елементарно –

потрібно припинити. Годі.

Стій.

Навіщо відшукати хочу правду?

Всі висновки прозорі і прості.

Не допоможуть нам чужі поради.


Терпіти та чекати влітку сніг?

Нажаль, життя коротше ніж здається.

Я, мабуть, збережу сюжет для книг...

А ти собі залиш холодне серце.


2025


14 марта 2025 г.

Март

Был тихим старый, серый парк .

К теням тулилось солнце,

касалось луж, ласкалось так, 

как будто побеждало мрак,

светясь на самом донце.


" Ежи " стояли у ворот,

раскрашены в цвет неба.

И нежился на солнце кот,

не замечая горлиц взвод,

клюющих крошки хлеба.


2025