Дивись

 

Дивись, вже наче скінчилась війна.

Обійми розкриває нам весна...

Бузок та вишні знов біля вікна 

цвітуть розкішні.

Цвірінкають на гілках горобці.

Так особливо, дзвінко... І в руці

тримаю зі словами папірці

і пісню пишу.

03.2023

Солнце целует пушистые облака

Солнце целует пушистые облака.

Птицы поют осанну новому утру. 

Мой обняла живот твоя рука…

Я ж не могу больше спать ,

ну, никак, почему-то…

01.02.2023

Если бы ты знала

Если бы ты знала, сестра,

что здесь натворили твои братья.

Ты бы стала также с утра,

как и я рыдать бы.

 

Если бы увидела ты,

как разруху сеют убийцы.

Ты бы их узнала черты,

тебя бы удивили их лица.

 

Если бы могла ты понять...

Да беда – понять ты не хочешь.

Молимся – «Дожить бы до дня!»,

больше года каждую ночь мы,

 

чтобы наступила весна

без ракет крылатых и дронов,

чтобы возвратились до дому

все, кого забрала война.

 

Чтобы улыбаясь мечтать,

зная, что мечтам исполняться.

Если бы ты знала, как мать,

сны какие страшные снятся.

 

А когда проснешься в бреду,

видишь, что реальность не легче.

Нам, что прогуляться в саду

полем минным... Кровь стала речкой.

 

Как тебя обнять мне, скажи?

Как любовь принять, если горько

от того растерзано сколько всех,

кто без войны мог бы жить

 

25.05.23

 

Таємне

 

Таємна?

Знов таємне...

Ні. Стривай.

Такє життя не до смаку нікому.

Я не коштовна річ, 

а водограй,

безмежніть моря,

затишок твій вдома.

Сховати від усіх хотів? Дарма .

Неначе мною володієш. Наче...

Не доля я, а випадкова вдача?

Сьогодні є, а завтра і нема...

Мій комбінатор свята і пригод,

як би ти знав, як нам бракує часу...

Як відбирає головне цейтнот.

Я хочу все, без схованок, одразу

і квітів килими, 

і неба дах,

і подих травня,

й слово без вагання,

і щастя тишей сховане в очах,

що звуть коханням.

 

21.05.23

Снова пахнут липы

 

Снова пахнуть липы ...
Этот аромат...
Словно – либо, либо?
Нет пути назад.

Каждому – по лету.
У тебя – любовь.
Мне – война, и этот
запах липы вновь.

Ни души, что хочет
чувствовать, беречь
дни, рассветы, ночи,
тонкий ситец встреч

нет. Ну, что ж, увидим,
маяться ли, жить
Запах моря, мидий...
Счастье – миражи.

25.05.23

Опій

І знову землю напува печаль,

що ллється з неба.

Весна квітуча… Ранок як гештальт,

але від тебе 

а ні півслова... Все по колу. Знов

є інші справи…

Мені ж ті фарби, що дає любов, 

завжди цікаві...

Створи свою картину, свій сонет.

Не треба копій. 

Ніякий спойлер твій не зна сюжет. 

Життя – наш опій. 

Хто ти? Майбутнє? Випадковий гість?

Мій сум? Чи сила?

Весна чаклує, проростає скрізь –

і в душу, й в тіло. 

25.05.23