Сп'яніння від пісні,
від надлишку кисню,
від неба прозорого
втопилася зорово.
Хіба там знайдеться
притулок для серця? -
Політ для трембіти,
та простір для духу.
Бач вітер як дмуха
в засмажене листя...
І лагідно у вуха
дзюркоче намисто
дощу серед ночі.
Заплющую очі...
І вірю, і хочу,
І треба знов жити.
22.09.22
Комментариев нет:
Отправить комментарий