А дощ все з підвіконням гомонить.
Все щось йому настирливо торочить
про те, що кожна капля то є мить
життя.... А я твої цілую очі.
І згадую, що з нами відбулось...
І відчуваю лагідні долоні...
І чую кожен крок по підвіконню
дощу, якій закінчиться ось ось
солоним поцілунком в сиву скроню.
Комментариев нет:
Отправить комментарий