Опій

І знову землю напува печаль,

що ллється з неба.

Весна квітуча… Ранок як гештальт,

але від тебе 

а ні півслова... Все по колу. Знов

є інші справи…

Мені ж ті фарби, що дає любов, 

завжди цікаві...

Створи свою картину, свій сонет.

Не треба копій. 

Ніякий спойлер твій не зна сюжет. 

Життя – наш опій. 

Хто ти? Майбутнє? Випадковий гість?

Мій сум? Чи сила?

Весна чаклує, проростає скрізь –

і в душу, й в тіло. 

25.05.23