А я сподівалася – доля.
Ні. Досвід знов.
Із клаптиків кольорових
плету любов.
Довіру кому дарувати?
Бери до несхочу.
На ніжність, звичайно, багато
ловців та охочих.
На щось сподіваюсь, благаю...
Життя наче річка
хвилинами, часом спливає
у цінну скарбничку,
де спогади погляд милують
– смарагд, бурштин...
Відкриєш... Там тільки минуле.
Вона... Та він.
Комментариев нет:
Отправить комментарий