Зорепад

Вже слова набувають змісту

як досвід, сивий.

Ти не клич мене в холод зим, 

в осінь сліз не клич.  

Залишай в серці нас,

де ми грішні, смішні, щасливі...

Де зірки проростають

в чутливу, яскраву

ніч,

що була несподівана 

та надзвичайно магічна...

Зорепад засівав бажання

у роси трав...

І здавалося так, що 

повинен завмерти час... 

Ти ж залишив на серці моєму

та на плечах

ніжність всіх поцілунків, 

всіх зорь, що летіли у вічність. 

09.2023

08.09.2023