Телепортируюсь в осінь

Телепортируюсь в осінь.

Вересень впевнено б'є,

пульсом тривожним,

поглядом млосним

множить безсоння моє.

В хмарах хвилюються вірші...

Вітер чутливий мов брат.

Струни дощу серце тішать,

музика лине крізь сад.

Очі як дзеркало неба.

Листя - без тексту листи ...

Осінь, напевно так треба,

щоб поруч дихала ти. 

Як відчувається втома ...

Гостра нестача надій.

Стіни німі, бо я вдома

не відчуваю свій дім.

Бачиш, пожовклі платаны? -

Наче, то вже не вони.

Наче, старіти зарано...

Думи мої мов човни 

тихо спливають в минуле...

Спрагу вгамую дощем.

Я вже достатньо почула.

Скільки нам слів треба ще?

Як нам замало то мати...

Чати, емейли, ютуб...

Краще б світанок купати 

у росах не стриманих губ. 

07.09.2023