Серпень майорить...
Це остання мить
літа.
В жовті кольори чорнобривців двір вдітий.
Вранішній туман над водой пливе тихо...
В цю чарівну мить і небес блакить – втіха.
І тремтять лілеї в сонячних руках сонні.
Відчувають губи лагідні твої долоні.
В дзеркалі ставка очі бог свої бачить.
І летить легка хмарка наче та вдача.
Кофе з праліне, поцілунок твій в спину.
Ранок зупини ту блакить в очах винну.
Не питаю я, скільки часу нам треба.
Ми коли удвох, заздрить нам саме небо.
Серпень. Ранок свіж. Дихає Париж в травах.
Червоніїє глід, наче літа слід яскравий.
І твоїх обійм відчуваю я силу...
В дзеркалі очей ми щасливі та красиві.
2024
Комментариев нет:
Отправить комментарий